Народний танець — фольклорний танець, який побутуює у своєму природному середовищі і має певні традиційні для даної місцевостірухи, ритми, костюми тощо. Фольклорний танець — це стихійний вияв почуттів, настрою,емоцій і виконується в першу чергу для себе, а потім — для глядача (товариства, гурту, громади).

    

      Народна творчість України - одна з найяскравіших не тільки на території країн колишнього Радянського союзу, але і у всьому світі, і танці займають у ньому одне з найважливіших місць. Як і будь-який інший народний танець, український розвивався протягом всієї історії народу, що проживає на території сучасної України і ввібрав у себе результати багатовікового становлення української самобутності,тому досить сильно відрізняється від російської і білоруської.

       Україна - велика країна, і до кожної територіальної зоні свої особливості народних танців. Східна Україна з культурної спадщини близька до Росії, Центральна більш самобутня, а найяскравішою «козацької» культурою володіє Західна Україна. Відрізняються ці зони за темпом танців, особливостям кроків, стрибків і проходок.

      Широка популярність українського танцю в нашій країні та за кордоном пояснюється невичерпним багатством тем і сюжетів, щирістю, життєрадісним запалом, гумором. У танцювальних образах розкривається національний характер народу, відображаються явища, взяті безпосередньо з його побуту та праці, рідна природа тощо. Наявність яскравих побутових рис і особливостей, поєднаних з віртуозною технікою, надає українському танцю своєрідного колориту.
       Танець – мистецтво, що існує в часі й просторі. Воно живе в момент виконання. Без виконання його можна уявити тільки на підставі свідчень. Протягом багатовікової історії народу танець збагачувався і видозмінювався. У ньому знаходили своє відображення героїзм боротьби, радість праці, ігри, пов'язані з різними порами року, ліричні мотиви.

Народні танці:

Гопак

Козачок

Полька